Підходи до визначення терміну «пропаганда»

Колтик О.

Підходи до визначення терміну «пропаганда»

Як і більшість термінів «пропаганда» не має чіткого і єдиного визначення. Відповідно у науці існує багато різних трактувань цього поняття. Це зумовлено безпосередньо історичним досвідом його розвитку та умовами, за яких цей термін використовувався. Серед найпопулярніших варто назвати наступні:

Пропаганда – це будь-яка систематична спроба впливу на думку чи позицію великої кількості людей, перш за все використовуючи символічні знаки. Це певна форма комунікації, яка спрямована на засвоєння або відкинення певної інформації з метою  впливу на організацію, групу, індивіда.

Таке визначення досить широко розкриває суть терміну. У цьому визначенні виділяються такі основні характеристики пропаганди: 1) це систематичний фактор, тобто дія здійснюється регулярно, а не одноразово;  2) фактор впливу, тобто здійснюється певний процес впливу, і так як цей вплив спрямований на думку чи позицію певного суб’єкта (тобто свідомість, психіку, установки), то його, на нашу думку, можна віднести до психологічних впливів; 3) фактор масовості, тобто цей вплив спрямований не на одного індивіда чи особу, а на велику кількість людей (хоча у самому визначенні наведеному в енциклопедії Americana у другій частині зазначається, що вплив може здійснюватися і на індивіда, тому пропаганда використовується і для впливу на одну особу, але все ж первинна мета впливу залишається масовою, це зумовлено історичними чинниками); 4) елемент дії, це не просто пасивний вплив, а він здійснюється з метою певної дії, як наприклад, у визначенні наведено: «засвоєння або відкинення певної інформації».

Отже, із цього визначення ми виділили  чотири основні характеристики терміну.

Дещо по-іншому трактує поняття енциклопедичний словник Брітаніка:

Пропаганда – поширення інформації – фактів, аргументів, чуток, напівправди чи брехні – для впливу на публічну думку.

Основні характеристики: 1) інформативність, це визначення стверджує, що пропаганда здійснюється за допомогою поширення певної інформації, а не фізичними методами тощо. Тобто вона як явище несе в собі якусь інформацію; 2) фактор впливу ; 3) фактор масовості («публічна думка»).

Отже, спільним для обох визначень є фактор впливу, фактор масовості. Інші характеристики не суперечать одна одній, лише доповнюють. Але із того, що збіглися саме ці два параметри, можна зробити висновок, що вони є основою будь-якої пропаганди.

Але для точності наших суджень розглянемо, ще декілька визначень.

Пропаганда у широкому розумінні згідно із коротким політологічним словником – поширення соціально-політичних, природно-наукових та інших знань з метою їх втілення у суспільну свідомість різних верств населення. Тут можна виділити такі компоненти: 1) інформативний чинник, який був у попередньому визначенні; 2) фактор впливу (конкретизується, зазначаючи, що вплив здійснюється саме на свідомість; 3) присутній фактор масовості.

У вузькому розумінні – ідеологічно спрямована діяльність будь-якої партії для формування у конкретних верств населення певних поглядів і уявлень (світогляду). Це можна вважати визначенням політичної пропаганди у тоталітарному режимі, в якому є одна правляча партія, яка може здійснювати масовий вплив на свідомість людей. Хоча за демократичного режиму політичні партії також можуть використовувати пропаганду для впливу на населення, але це швидше є однією із сфер використання пропаганди. А за тоталітарних режимів саме правлячій партії відводилася роль здійснення пропаганди. Визначаючи вузьке розуміння цього терміну, автори мали на увазі саме пропаганду у СССР та нацистській Німеччині.

Відповідно, пропаганда поширює не тільки соціально-політичні знання, а й може бути спрямована на інші сфери життя людей, але основою, невід’ємною частиною пропаганди залишаються люди, на чию свідомість і здійснюється вплив.

Тому слід чітко зрозуміти, що є предметом пропаганди, на що вона спрямована і яка є її мета. Схематично і дуже спрощено процес пропаганди можна зобразити за допомогою такої схеми:

Схема 1

  Повідомлення

На Схемі 1 ми бачимо, що пропагандист спрямовує своє повідомлення на певний об’єкт, тобто на певну аудиторію. Як ми вже визначили із попередніх визначень така аудиторія є переважно масовою, але повідомлення попри це впливає на кожного персонально. Також слід звернути увагу, що інформація, яка виступає змістом політичної пропаганди (на Схемі 1 − повідомлення) виходить далеко за рамки політики як професіональної діяльності порівняно невеликого числа суспільних і державних діячів. Тобто це повідомлення не є обов’язково про партійну роботу штабу, символіку тощо. Тому в політичній пропаганді використовується будь-яка політична, економічна, наукова і будь-яка інша інформація, якщо вона може викликати потрібний ефект.

Наступним етапом із  Схеми 1 є формування певного знання. Тобто пропагандист, який створює повідомлення передає його масам (чи індивіду) з метою формування певного знання. Відповідно ці «нові» знання впливають вже на саму свідомість людини. Ще однією особливістю є те, що завданням пропаганди є не тільки дати знання,  а й сформувати світогляд – систему поглядів, які  висловлюють відношення людини до світу і його готовність діяти, опираючись на визначені принципи і ідеали. Іншими словами пропагандистське повідомлення несе в собі не просто інформацію для роздумів, а  є чітко спрямоване на певну мету. Переважно цією метою виступає формування  світогляду, реакції на певні дії, речі, ситуації. Отже, після того як повідомлення пішло в маси, правильним ефектом від розповсюдженої пропаганди буде засвоєння цих знань і формування потрібного світогляду, який кінцевою метою має стимулювати до певної дії.

Отже, ми наблизились до того моменту, коли слід відрізнити пропагандистський вплив від простого поширення недостовірної інформації (мається на увазі ті визначення, які вважають пропагандою поширення брехні).

Для прикладу, приведемо визначення пропаганди, яке надається в тлумачному словнику Кембріджського університету. Для нас воно є актуальним, так як словник розрахований  переважно на іноземних студентів і подає тлумачення слова так, як воно розуміється у англійській мові в загальному. «Пропаганда – це інформація чи ідеї,  зазвичай  неправдиві, які організація поширює з метою переконання у правильності своїх дій, слів, думок».

У цьому визначенні пропаганда зберігає попереднє значення, але є один нюанс: поширення саме неправдивої інформації.

У свідомості багатьох людей існує поширений стереотип, що пропаганда – це щось погане і у демократичній країні не може існувати, оскільки порушує етичні принципи, поширюючи брехню.

Для спростування такого кліше, слід  розділити пропаганду на тоталітарну і демократичну, так як за різних режимів вона буде мати різні спрямування і використовуватиме різні методи. У Розділі 2 ми розглянемо основні відмінності між цими двома видами пропаганди. Але зараз більший інтерес для нас становить пропаганда в демократичних режимах.

Приведемо, як приклад, визначення «пропаганди» із офіційного документа міністерства оборони США − Польовий статут FM 33-1-1 (1994), яка відноситься до країн із демократичним режимом: «Пропаганда − це будь-яка інформація, ідеї, доктрини або спеціальні методи впливу на думки, емоції, настанови чи поведінку будь-якої спеціальної групи з метою отримання переваг, прямих чи не прямих».

Таким чином, пропаганда використовується з певною метою, тобто у повідомленні може міститися крім явного змісту прихований, завуальований підтекст. Складність полягає у тому, що часто є важко визначити наявність пропагандистських впливів, для цього слід добре розрізняти різні техніки і методи пропаганди.

Якщо поставлена певна мета (кінцевий стан, якого намагаються досягнути), то для здійснення її потрібний не тільки вплив, надання інформації і формування світогляду у об’єкта пропаганди, а і його дія, його реакція на неї. Отже, ми можемо дещо удосконалити нашу Cхему 1.

Схема 2.

Цікавим є те, що неправильно побудована і здійснена пропаганда теоретично мала б дійти до етапу, коли знання сприймаються свідомістю, але свідомість її заблоковує, тобто не сприймає. Відповідно не відбувається  формування світогляду і здійснення певної дії.

Схема 3.

Отже, із нашого аналізу можна зробити висновок, що різні визначення терміну є частково спорідненні і загальний зміст можна прослідкувати, хоча попри все, кожне із них має свої особливості і нюанси. Одні відображають лише один вид пропаганди, інші поєднують декілька. Але її основними характеристиками залишаються: 1) фактор впливу; 2) масовий фактор;          3) систематичний фактор; 4) елемент дії 5) інформативність. Отже, пропаганда − це поширення інформації, яка впливає на свідомість певної аудиторії, з метою формування потрібного світогляду, переконання та спонукання до здійснення певних дій або певної реакції від об’єкта впливу.

1. The encyclopedia Americana International edition Grolier Inc.- 1998. − Vol. 22. −  P. 656.
2. The encyclopedia Americana International edition Grolier Inc.- 1998. − Vol. 22. −  P. 656.
3. The new encyclopedia Britannica. – Chicago. − Vol. 9. −  Р. 728.
4. Короткий політологічний словник / За ред. С. Г. Рябова, З. І. Тимошенко. – К.: РОВО «Укрвузполіграф», 1991.  – С.76.
5. Короткий політологічний словник / За ред. С. Г. Рябова, З. І. Тимошенко. – К.: РОВО «Укрвузполіграф», 1991.  – С.76.
6. Cambridge learner’s dictionary/ Cambrige University Press – UK at Omnia Books Ltd, 2001. – P. 510.
7. Psychological Operations Techniques and Procedures // Department of the army. – 1994, 5 May.